ВЧИТЕЛЬ ФІЗИКИ І МАТЕМАТИКИ КИРИЛОВСЬКИЙ ІГОР НАФАНОВИЧ
КОНТИНІУМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ НА УРОК ФІЗИКИ(ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК)
(ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА)
Демократичні перетворення в Україні вимагають глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні завдання школи - виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства. Всі вчителі району приступили до реалізації І-го підготовчого та організаційного етапу нової науково – методичної проблеми, тісно пов’язаної з освітніми стратегіями соціалізації особистості громадянського суспільства. Проблема соціалізації учнівської молоді досить актуальна в наш час і є логічним продовженням минулої проблеми «Креативна освіта для інноваційної особистості». Суспільство вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у його справах на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов'язків, як повноправного члена суспільства, громадянина своєї країни. Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає гуманізм, духовність та діловитість; активну позицію кожної людини, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм.
Метою освіти, як зазначено у Законі України «Про освіту», є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого вибору місця в житті. Такі глобальні завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки.
Людство сьогодні перебуває в технологічній фазі науково-технічної революції, коли стрімко міняється техніка й технології, і щоб встигнути за всіма новинками, щоб не відчувати себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. «Навчання» є категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя.
Освіта є інформаційним процесом і тому використання сучасних технологій навчання із застосуванням комп’ютера особливо важливе. Одним із викликів нашого часу, які гостро стоять перед школою, є соціалізація учня, тобто завдання школи полягає в тому, щоб випускник школи був пристосованим до вимог суспільства, що змінюється, умів зберегти свою індивідуальність та протистояти поганому. Всі ці зміни вимагають від суспільства винахідливості, гнучкості, творчого підходу до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті.
Найперша рання соціалізація дитини здійснюється саме в сім’ї, де складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює себе. Сім’я – основний орган соціалізації.
Але існують Недоліки сімейної соціалізації
1) надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини; 2) дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;
3) невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти
В процесі соціалізації бере участь все оточення дитини, соціалізація – одночасно і процес, і механізм, і результат засвоєння людиною знань. Процес соціалізації продовжується все життя. Під соціалізацією розуміється процес засвоєння індивідом зразків поведінки,соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві.
Установлено, що соціалізація учнівської молоді відбувається у виховному процесі, який становить собою організоване педагогічне середовище, збагачене соціальною реальністю. Виховний процес розглядається як цілісна система, що містить єдність цілей, технологій і результатів формування особистості, як соціокультурний педагогічний феномен, у якому немає єдиного руху до поставленої мети, а є складна сукупність різноманітних рухів, які працюють не тільки всередині процесу, але це не Броунівський рух. Це дає можливість використовувати у виховному процесі аналог реального життя з усіма його складностями і суперечностями, дозволяє молоді оволодівати не сурогатними знаннями, а отримувати свій особистий суб'єктний досвід. Найкраще соціальне становлення учня просліджується в діяльності дитячої організації, де міжособистісні стосунки виявляються повністю. В НВК працює 5 відділів(внутр.справ.,ох.здор, спорту,тур, навч.ком, відділ культ, суд честі) і всі взаємопов’язані, мають власну програму та проходить процес співробітництва – свій маленький соціум.
СЛАЙД 2 Щоб сформувати соціальну компетентність вчителю треба прикласти певних зусиль:
1) Вільно і чесно спілкуватись з учнями, тобто відкритість до спілкування;
2) Розвивати уміння приймати власні рішення з любої проблеми та нести за нього відповідальність;
3) Не боятися аналізувати особисті невдачі, уміти знайти з них вихід, відчувати реальність подій;
4) Навчитись стримувати свої емоції, контролювати себе;
5) Виробляти стиль доброзичливого спілкування з ровесниками, знаходити своє «Я» в класному колективі, як результат – емоційна зрілість дитини;
6) Розвивати уміння безконфліктно співіснувати, розвивати власне ставлення до життя.
Соціалізація і соціальна адаптація особистості нерозривно пов'язані між собою, а школа повинна створювати умови для успішної адаптації до життя школяра.
СЛАЙД 3 Організація освітнього процесу, спрямованого на соціалізацію особистості, установлює фактори, які впливають на його ефективність. До них належать біологічний (рівень активності, сприйняття нових ситуацій, людей, інтенсивність реакцій, здатність до адаптації) та соціальний, який містить у собі вплив життєвих середовищ: сім’ї, дитячого садка, школи, вулиці, колективу ровесників.
З урахуванням цих факторів, а саме: стиль виховання в сім’ї, узгодженість вимог та виховних дій між родиною та школою, природовідповідність змісту та форм виховання, навчання та розвитку, вироблення потреби в комунікаціях, самосприйняття та самооцінка, творча активність і вибудовується сучасний освітній простір.
Освітній соціалізуючий простір — це педагогічне явище, яке акумулює потенціал сім'ї та навчального закладу. Сутність інноваційних змін, які можуть настати внаслідок розбудови такого освітнього простору, полягає у формуванні готовності дитини, підлітка, юнацтва до взаємодії з соціумом, тобто простором у широкому соціальному значенні.
СЛАЙД 4 Освітній соціалізуючий простір (продивитись,читати зі стенда)
Для визначення напрямів, змісту, видів діяльності та сфер спілкування особистості в освітньому соціалізуючому просторі має значення вибір підходів до процесу соціалізації дитини.
СЛАЙД 5 Одним з них є особистісно - ціннісний, визнає особистість найвищою цінністю, навколо якої грунтується решта суспільних пріоритетів. Тому духовними орієнтирами освіти визначаються самостійність особистості, її здатність до самореалізації, її творча активність, що є основою демократичного громадянського суспільства, фактором розвитку і духовно-моральної збалансованості ринкових відносин, у яких молодим людям так чи інакше прийдеться жити в найближчі десятиліття.
КОНТИНІУМНИЙ підхід, за якого освіта розглядається як єдність процесів навчання, виховання, саморозвитку, соціалізації, тобто єдності всіх процесів, що впливають на становлення особистості.
Ознакою успішності процесу соціалізації особистості підлітка є його готовність взаємодіяти з соціумом.
Виділяються три шляхи формування цієї ознаки:
- перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин;
- другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками;
- третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками.
Готовність підлітка взаємодіяти з соціумом є умовним показником його позитивної соціалізації та визначається за такими критеріями: а) яка у нього суспільно ціннісна спрямованість;
б)яка свідома соціальна поведінка; в) соціально-психологічні компетентності, які формуються в ході засвоєння особистістю системи спілкування через включення в суспільну діяльність.
Не менш важливим є середовищний підхід — створення системи потрібних освітніх умов з метою збагачення освітнього простору, який сприятиме засвоєнню особистістю її соціально значущих способів діяльності. Тому логічно постає питання про забезпечення організації навчально-виховного процесу, що орієнтується на створення готовності особистості до швидко зростаючих змін у суспільстві, готовності до невизначеного майбутнього за рахунок розвитку здібностей до творчості, до різноманітних форм мислення, а також до здатності співпраці з іншими людьми.
Хочу пригадати слова педагога і психолога Л.С.Виготського, "вчитель з наукової точки зору - лише організатор соціального виховного середовища, модератор і контролер її взаємодії з кожним учнем". Завдання педагога – організувати основні види діяльності (їх 3 - гру, навчання, працю).
Набуває великої значущості діяльнісно – комунікативний підхід, що сприяє встановленню партнерських відносин між усіма учасниками виховного процесу. Це значною мірою також вплине на формування у підлітків, учнівської молоді таких компетентностей: (їх 4 - соціальних, комунікативних, полікультурних, самоосвітніх).
На ефективність формування готовності підлітка взаємодіяти з соціумом впливають такі чинники впровадження континіумного підходу:
СЛАЙД 6
- особистісно – орієнтоване навчання в освітньому просторі,
- учнівське самоврядування, робота дитячої організації
- взаємодія сім’ї, школи, місцевої громади;
- рідна мова, культура, позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця, державницько-громадський характер управління навчальним закладом.
Вивчення предмету „фізика” починається з 7-го класу. Вчитель стикається з тим, що у багатьох дітей склалося негативне відношення до навчання, у багатьох з них відсутні такі навчальні дії як планування, моделювання, конкретизація, самоконтроль та самооцінка, головне - відсутність мотивації навчання.(75% успіху)
Відомо, що від 15-45% дітей 7-го класу мають середній рівень розвитку пам'яті та уваги, а 10% мають затримку в розвитку творчого мислення, у 27% не сформовані комунікативні навички. Таким чином, вчитель фізики повинен взяти на себе функції вчителя початкової школи і створити умови на уроках фізики для формування учбових дій в учнів та засвоєння ними способу діяльності. Основна задача вчителя фізики - вирішити освітні задачі наступних напрямків:
· формування загально інтелектуальних навичок (операції порівняння, аналізу, узагальнення, виявлення суттєвих ознак та закономірностей, гнучкість процесів мислення);
· розвиток уваги (концентрація, розширення об'єму, самоконтроль, стійкість, перемикання);
· розвиток пам'яті (розширення об'єму, формування навичок запам'ятовування, стійкості, розвиток смислової пам'яті);
· формування навчальної мотивації вивчення предмету;
· розвиток особистісної сфери то міжособистісних відносин з однолітками
Основою вивчення фізики у школі є навчальний експеримент. Без перебільшення можна сказати, що якість знань і практична підготовка учнів з фізики перебувають у прямій залежності від якості фізичного експерименту. В експерименті можуть приймати посильну участь і учні. Шкільний фізичний експеримент підводить учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження, виробляє у них практичні вміння і навички.
Сьогодні відсутнє промислове виготовлення навчального обладнання, значно погіршилась в останні 15 років матеріально-технічна база фізичного кабінету.
Для формування партнерських відносин між учнями використовую колективні та групові форми роботи. Поряд з традиційними методами застосовую інноваційні, наприклад метод проектів, ігри – змагання, вільні дискусії, дослідницькі методи.
Ефект дає системний підхід. У чому він полягає? У застосуванні тієї самої схеми, по якій будується будь-яка діяльність людини: вхід → процес → вихід. На "вході" задамо мету заняття, у "процесі" уроку її реалізуємо, на "виході" – підіб'ємо підсумок і перевіримо отримані знання, якщо на виході відтворюється основне завдання уроку, то заняття вдалося.
Перед вивченням нової теми з метою діагностики рівня підготовки до її засвоєння проводжу дискусію «Спитай у однокласника» на знання явищ, законів, формул, фізичних величин. Доволі часто задають такі питання, щоб загнати друга в стопор. Також фізичні диктанти застосовую після вивчення теми з метою з’ясування готовності учнів до написання контрольної роботи. Протяжність диктанту 5-10 хвилин. Кількість питань 5-9. Текст простий, доступний для сприйняття, який вимагає коротку відповідь або нескладних обрахунків. Проблема в тому, що діти не можуть грунтовно застосувати математичний апарат для розв’язування фізичних задач. Мій вчитель ставив завдання розв’язувати тільки фізичний зміст, наприклад «Кількість теплоти – Q=cm(T-t) вимір. у Джоулях . Пауза між питаннями диктанта достатня для того, щоб учні могли записати відповідь. Наприклад, учні бачать на дошці першу половину речення, а кінець (відповідь) формулюють самі. Перевірити роботу можуть або самі учні (самоконтроль), або сусід по парті (взаємоконтроль) по заданому зразку на дошці. При створенні проблемної ситуації вся комунікабельність випливає наверх. Зовні випливають і міжособистісні взаємини учнів і не завжди доброзичливі. Якщо проблема не розв’язується швидко, то пропадає зацікавленість, і тут треба регулювати емоції дітей, надати потужну мотивацію вивчення заданого питання, зв’язати його з життям.
СЛАЙД 7 «шляхи здійснення континіумного підходу»
1. Розвиток соціальних компетентностей учнів НВК.
2. Гуманізація навчально-виховного процесу.
3. Створення ситуації успіху на уроках фізики.
4. Корекція дитячих комплексів, особливо замкнутості та невпевненості у собі.
5. Протистояння впливу негативних факторів соціального середовища.
СЛАЙД 8 «Застосування комп’ютерної техніки на уроках фізики
Зараз спостерігається зниження рівня мотивації й пізнавальної активності учнів під час вивчення навчальних предметів, зокрема фізики, що вказує на необхідність вдосконалення методики навчання, модернізації форм і прийомів роботи вчителя. Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, одним з пріоритетів розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя. Застосування комп’ютерів як засобу навчання підвищує мотивацію навчання за рахунок інтересу учнів до діяльності, пов’язаної з комп’ютером. Щоб іти в ногу з часом, учитель повинен володіти основами інформаційних технологій, мати знання з найбільш поширеної в даний час операційної системи Windows, уміти працювати в комп’ютерних програмах, зокрема, Microsoft Word– текстовий редактор, Ехсеl– табличний процесор, Роwer Point -створення мультимедійних презентацій та інших спеціалізованих програм, пов’язаних з предметною діяльністю вчителя фізики, користуватися Інтернетом, а також уміти використовувати знання учнів про комп’ютер, котрі отримують на уроках інформатики.
Змістовна комп’ютерна підтримка уроку фізики є різноманітною:
Відео- фрагменти – демонстрації фізичних явищ, класичних експериментів, технічних додатків; комплекти задач для самостійної та групової роботи зі зразками розв’язувань і можливістю перевірки результатів комп’ютерним експериментом; включення до уроку історичного й додаткового матеріалу; анімаційні малюнки, логічні схеми, які використовуються в процесі пояснення, закріплення, систематизації того, що вивчається.
Найчастіше комп’ютер використовую для демонстрацій презентацій під час уроку. Це один з найзручніших способів використання комп’ютера, причому до створення презентацій (опорних конспектів) залучаю і учнів. Дітям цікаво, досить швидко запам’ятовують операції. Робота з презентаціями вимагає мінімальних алгоритмічних знань. Наприклад презентації «Земне тяжіння», «Суть рівноваги», «Загадки води», «Світлові ілюзії», «Атмосферний тиск», презентації про будь – які фізичні явища природи, про вчених, дослідження якогось явища, відеофільми з життя вчених, історії деяких відкриттів та інші можуть бути використані як учителем при проведені уроку, так і учнями в самостійній роботі. Дуже прикро, що в школі всього 6 комп’ютерів, всім не вистачає. А можливості використання Інтернету зараз необмежені. Звичайно, для того, щоб використовувати ІКТ під час навчального процесу, треба учнів навчити користуватися комп’ютером та Інтернетом, нажаль не всі батьки можуть придбати комп’ютер своїм дітям.
Таким чином, комп’ютер в навчальному процесі виконує декілька функцій: служить засобом спілкування, партнером, інструментом, джерелом інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових пізнавальних можливостей, укріплює взаємодопомогу та дружні стосунки між школярами. З другого боку залежність від комп’ютера грає негативну роль у виробленні комунікативних навичок спілкування між учнями різних вікових категоріях. Дозвілля діти проводять в соціальних мережах, рідко бувають на свіжому повітрі, не збираються юрбами, як було за моїх часів. Але це, як говорить дослідник Канєвський – це зовсім інша історія.
Хочу звернути увагу на особливості соціальної спрямованості навчання фізики
СЛАЙД 9 особливості соціальної спрямованості навчання фізики (читати зі стенда)
Використання активних таких методів як робота в малих групах, дискусія, дидактичні ігри, такі форми роботи як "мікрофон”, "мозкова атака”, "акваріум”, "навчаючись -учусь”, інсценізація спонукають учнів до спільної діяльності, діалогу з іншими суб’єктами навчального процесу,формується мовленнєва компетентність. У семикласників-девятикласників мова розвинена слабо, діти мало читають, рідко хто читає науково – популярну літературу за межами шкільної програми. Тому і відповіді короткі, не хватає слів виразити власну думку, або присутні хорові відповіді, з чим треба боротись. Хочу нагадати: при вивченні на уроках геометрії аксіоматичних понять завжди стверджую, що геометрія вивчається з олівцем в руках, інакше навіть при розумінні геометричних понять і термінів, діти не можуть висловити свою думку, заважає словарний запас.
Серед активних форм виховної діяльності на уроках фізики можна назвати такі як:
· гра-мандрівка,
· оформлення альбому,
· інсценізація,
· сюжетно-рольова гра,
· тренінг,
· колективна творча справа,
· презентація,
· уявна подорож,
· екологічна стежка,
· ярмарок професій,
· експедиція,
· моделювання розвивально-виховних ситуацій.
·
Завдяки виховним функціям впливу на становлення самосвідомості та моральних установок на формування стандарту й стилю життя, інтерактивним технологіям належить значна роль у соціалізації особистості школяра.
Саме учень є головною дійовою особою у навчанні. Для дитини не існує традиційної чи інноваційної технології. Є звичні або нові способи діяльності на уроці, запропоновані вчителем.
Отже, головною рушійною силою інноваційної діяльності є педагог, який:
· має творчі здібності;
· здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні;
· хоче відкрити дітям можливості творчого розвитку;
· готовий до пошуку;ініціативний;
· креативний;
· компетентний;
· враховує індивідуальні вікові та психофізіологічні особливості учнів.
Функціонування школи у режимі повного дня дозволяє розв’язати практично весь комплекс завдань, які стоять перед сучасною школою у плані соціалізації особистості учня.
Немає коментарів:
Дописати коментар