Сценарій Новорічної вистави

7-й клас

Прийшла красуня-зима. Заблищала блакитною кригою річка, заіскрились білим снігом поля і ліси, а по вулиці ходив-пританцьовував рум’янощокий дід Мороз, дихаючи у шибки вікон крижаним холодним візерунком.
На лавці сидять дід та баба.
Баба: Діду, щось мені холодно, біжи в ліс, дров  принеси, в печі затоплю, та й тобі млинців напечу,  пам’ятай, тобі ще в плиті розтопити!
Дід: Млинців? О, це я люблю, піду та принесу хмизу, поки не стемніло.(пішов)
Баба: (сидить та в’яже шкарпетки) І де той дід? Ох і ледарюга! Куди запропастився? І їсти хочу, і холодно (підходить до вікна-виглядає) і вікно замерзло, і в хаті не топлено.
(заходить дід, веде за собою Снігуроньку)

Баба: О, явився! А це з тобою хто? Чи коханка молода?
Дід: А, це був у лісі. Бачу, дівчинка по лісу, як сніжинка, літає і морозу не боїться, співає пісню  зимову разом з синицею. То запросив я її додому,буде нам за онучку!
Баба: А як же тебе звати, внучко?
Снігуронька:  Снігуронька.
Баба: А хто в тебе мама і тато?
Снігуронька: В мене мама - білосніжна Зима, а батько - Мороз-Морозенко!
Дід: Знаємо-знаємо. Зима-у чарівних кришталевих шатах, а Мороз-Морозенко - це той, що за щічки дітей щипає!
Автор: Проходили дні за днями. А снігуронька весела,радує діда і бабу, співає їм пісень, всю хатню роботу робить. Не потішиться нею дід та баба!( снігурка миє підлогу….
Дід: Ой, золота ж дитина!
Баба: Кращу внучку годі й шукати. Така ж розумниця, така грамотна, скільки знає всього!  
Дід: Онучко, це правда, що жінки можуть годинами проводити біля дзеркала?
 Снігурка:  Це брехня!!!. Жінки годинами можуть проводити у будь-якого предмета,навіть у металевої каструлі,  що блищить і  відображає зовнішність
Дід. А  жінки живуть довше за чоловіків?
Снігурка . : Давайте спочатку розберемося, через кого чоловіки живуть менше. Або ось, жінка за кермом машини як мавпа з гранатою. О, це дійсно, правда!
Автор: А одного разу забігли в гості до діда та баби сусідські хлопці і дівчата
Парубок: Доброго дня вам!
Дід: Здрастуйте,здрастуйте!
Дівчинка: Пустіть Снігурку з нами в сніжки пограти, на санях та ковзанах покататись!
Баба: А чи не змерзне вона?
Дід: то ти мерзнеш, стара кляча, а  у внучки кров гаряча!
Снігуронька: Ні, не змерзну. Моя мама - то сніг, а тато-мороз.
Парубок: Пустіть, пустіть! А-нумо, Снігуронько, з нами Бабу Снігову ліпити!
Дід: І-то правда, чого ж ото під вікном сидіти тобі, внучко. Біжи на вулицю.
Автор: Пішла Снігуронька з хлопцями й дівчатами…
Парубок: А це правда,що жінки мріють побачити Париж одним оком
Снігурка - Це міф, жінки мріють здійснити шоп-тур по Парижу хоч із закритими очима. Жінки люблять сидіти на дієті.
Дівчинка :   Це не міф, це прояв гуманності. Просто, перед тим як сісти хлопцям на шию, з їхнього боку гуманно посидіти на дієті.
Парубок: Да!!!(пауза) ….Жінки - слабка стать ?
Снігурка : Якщо ви хоч раз вступали в конфлікт з кондуктором в автобусі, то самі розумієте, що вона аж ніяк не слабка.
Дівчинка: Жінки можуть робити кілька справ одночасно
Снігурка Це суттєва брехня. Фарбувати нігті і при цьому говорити по телефону - навряд чи можна назвати справами.
Парубок:І нарешті, Жінки - ніжні й ранимі створіння ...
Снігурка: Поки одна з них не прийде в такій же самій сукні!
Автор:  Снігуронька  повернулась,- весела, щаслива. Посмішкою так і сяє, щічки так і горять румянцем.Так минула зима. Побіг березень веселими струмками, а бурульки заплакали під стріхою.Сонце золоте гралося на вікнах світлими промінцями. А Снігуронька ставала все смутніша і смутніша.
Баба: Щось ти смутна, Снігуронько, сама не своя, а де ж твоя посмішка?
Дід: І пісні твоєї не чути.
Снігурка: Ой, дідусю, бабусю, чогось мені сумно, чогось мені не весело.
Автор: Прийшов і травень. Зазеленіла травичка, защебетали птахи, розквітла земля. Забігли в дім знову хлопці та дівчата.
Дівчинка 1: А нумо Снігурко, з нами на вулицю, квітів назбираємо.
Дівчинка 1: Вінків наплетемо, веснянок поспіваємо.
Парубок1: Пустіть її з нами.
Парубок 1: Пустіть, пустіть, весна-красна,все довкола радіє.
Дід: Сходи внучко, розвієшся, повеселієш
Автор: минув час. Дивляться дід з бабою, що вже й сусідські діти повернулися, а Снігурки з ними нема. Коли ж хлопці та дівчата зайшли до них у хату:
Баба: А де ж моя внучка?
Парубок 1: Нема вашої Снігурки. Стрибали ми через вогнище, і вона стрибнула, та й злетіла легкою хмаринкою над ним…
Дівчинка 1: Розтанула вона, розтанула…
Парубок 1: Але встигла мовити, що наступної зими обов’язково повернеться вчити нас уму-розуму
Дівчинка 1: Не журіться, діду й бабо, адже її батьки – Зима і Мороз-морозенко. І вона знову до вас прийде.

Кінець…………………………………………………………………